1. Загальні зауваження

Білоруси репрезентують менш численну етнічну спільноту порівняно з українцями — їх лише близько десяти мільйонів. У XIII-XIV ст. на території сучасної Білорусі існувало Велике князівство Литовське, в якому жемайти, а сьогодні титульна нація сучасної Литви – лєтувісі (lietuviai), становили лише невелику частину відсталого селянства та незначний відсоток військової верхівки. У культурному та етнічному відношенні князівство було переважно слов'янським – литвино-русинським (далі = білоруським). У 1385 р. в результаті Кревської унії Литва Велика і Польська Корона об'єдналися в одну державу; 1569 р. їхній союз був оформлений політично створенням Речі Посполитої і з того часу історія Великого князівства Литовського нерозривно пов'язана з Польщею. У другій половині XVIII ст. у результаті трьох поділів Речі Посполитої (1772, 1793 та 1795 рр.) литвинські землі були окуповані Росією. Під російським правлінням з подачі імператриці Катерини II ці землі і увійшли до російського лексикону під назвою «Білорусія», а її обивателі як «білоруси». Незважаючи на політику русифікації, що проводилася понад два століття панівними режимами (спочатку монархічним, потім – радянським), білоруські прізвища у значній частині своєї номенклатури зберегли ознаки етнічної литвинської ідентичності.

В цілому ж наслідувані прізвища протягом попередніх окупації 3-6 століть були закріплені в незмінному вигляді лише у частини литвинів: це шляхта, це городяни, це особи, наближені до влади в сільській місцевості. Тобто приблизно 30-50% населення. А в більшості народу, що була простими селянами, в давнину прізвищ не було - були тільки назви роду (прізвиська), які документально або ніколи не закріплювалися, або змінювалися довільно.

Іноді оригінальні та характерні білоруські прізвища називають польськими. Етнічних поляків із такими прізвищами взагалі немає. Міцкевичі, Сенкевичі, Кондратовичі – це білоруси, які творили багатства польської культури. Думка про польське походження цих прізвищ закріпилася не тільки тому, що литвинські землі, як зазначалося вище, з 1569 року до поділу Речі Посполитої були її складовою автономною частиною, але переважно тому, що аполітичні білоруські магнати (Ходкевичі, Хребтовичі, Володковичі, Ваньковичі) та ін.) мали власність, а відтак і свої інтереси на всій території Речі Посполитої.

Білорусь, будучи тісно пов'язана з польською культурою, досягла найвищого рівня всебічного розвитку, особливо у XVI-XVII ст. Наприкінці XVII століття діловодство на території ВКЛ перейшло польською мовою, що визначалося політичними міркуваннями перед загрозою експансії зі Сходу. Наприкінці XVIII ст. вищі верстви суспільства, частково міщанство, майже повністю перебували під впливом польської культури, тоді як селянська маса в культурному відношенні залишалася прихильною до литвинської традиції.

Білоруські прізвища відображають багату подіями історію політичного та культурного життя країни. Найдавніший шар — прізвища шляхти — зберігає сліди сильного польського впливу; такі прізвища закінчуються переважно на -ський та -ович. Більш сучасні прізвища, прийняті селянством у XIX ст. на хвилі тотальної русифікації мають ряд рис, характерних для російської моделі, як, наприклад, типовий суфікс -ов. Але навіть у таких прізвищах часто легко помітити литвино-польський відтінок, оскільки їхній «вихідний матеріал» залишився незмінним. Сьогодні, наприклад, наймасовішим прізвищем Гомельської області є Ковальов - тоді як російською це прізвище звучить як Кузнецов. Ковальов - це не російське прізвище, а саме білоруське, оскільки слова «коваль» у російській мові не було і немає, воно існує у білоруській, польській та українській мовах. А от судячи з закінчення - це формально російське прізвище «виробництва» XIX століття (як і Дудаев, Назарбаев), оскільки закінчення на -ев і -ов не були властиві русинам Білорусі та України ні в період їхнього багатовікового життя поза Росією, ні сьогодні.

Більша частина України входила до складу Великого князівства Литовського, а в кінцевому рахунку і до складу Речі Посполитої, тому українські прізвища у ряді рис досить схожі з білоруськими, особливо у південній частині Білорусі. Для білоруських та українських прізвищ характерні загальні суфікси -енко (вимовляється та пишеться -енка або -анка) та -юк/-чук. У північній частині Білорусі помітний балтський вплив.

В результаті такого багатовекторного впливу білоруські прізвища є досить розгалуженою системою, яка ще менш послідовна, ніж система російських або навіть українських прізвищ. Прізвища білоруського, як і українського, походження зазвичай зустрічаються у русифікованій формі. Білоруська орфографія значною мірою фонетична, тому різниця між білоруською формою прізвища та її русифікованим варіантом набагато більша. Русифіковані українські прізвища зазвичай зберігають вихідне написання незалежно від змін вимови, а у разі білоруських прізвищ зазвичай змінюється і написання, і вимова.

Русифікація білоруських прізвищ передбачає такі зміни:

1. Білоруська орфографія повністю відображає так зване «акання», тобто ненаголошений о не тільки вимовляється інакше (так само, як у російській), а й пишеться інакше, ніж ударний: він вимовляється і пишеться як а. Так, прізвище Караткевіч у русифікованій формі пишеться як Короткевич (біл. кароткі, рос. короткий). Тому літера о, якщо вона з'являється у прізвищі, написаному білоруською, завжди буде під наголосом, тобто у білоруському слові ніколи не може бути двох о. Голосний е у першому попередньому складі перетворюється на я: прізвище Пятух русифікується в Петух. Якщо етимологія прізвища неясна, то «акання» іноді відбивається і в русифікованих білоруських прізвищах.
2. Перед глухим приголосним і наприкінці слова звук в переходить не в ф, як у російській, а в губно-губний звук, який пишеться як ў. Так, прізвище Сіўцоў ( < сівец 'сивий, старий') русифікується в Сивцов. Подібним чином у позиції перед приголосним, але не наприкінці слова, твердий л переходить в ў, наприклад, каўбаса, рос. колбаса.
   На початку прізвища в позиції перед приголосним в переходить в у, наприклад:
   
   Уласенка (рос./укр. Власенко)
   Урублеўскі (пол. Wróblewski, рос. Врублевский)
   Сполучення двох голосних розбивається введенням в, наприклад:
   
   Лявонаў (рос. Леонов)
   Навумаў (рос. Наумов)
   Радывонаў (рос. Родионов)
3. М'які приголосні т та д переходять у ц і дз перед і, е, я відповідно, а також перед м'якими приголосними або наприкінці слова, коли м'якість позначається буквою ь:
   
   Валадзько (рос./укр. Володько)
   Дзедзіне́ц (рос. Дединец)
   Кандраценка (рос. Кондратенко, укр. Кіндратенко)
   Лебядзевіч < лебедзь (рос. Лебедевич)
   Міцкевіч < Міцька, зм. від Зьміцер (рос. Митька < Дмитрий)
   Цітоў (рос. Титов)
   Цяцера (рос. Тетеря), але Цецярук (рос./укр. Тетерюк)
   Ця білоруська особливість не завжди зникає у русифікованих прізвищах.
4. Приголосний р завжди твердий. Тому за ним ніколи не можуть писатись і, я, ю, е, які замінюються на ы, а, у, э, наприклад:
   
   Барысевіч (рос. Борисевич)
   Крукоўскі (рос. Кру(ю)ковский)
   Рабы (рос. Рябой)
   Після р ненаголошений э у будь-якій позиції переходить у а:
   
   Рашэтнікаў (рос. Решетников)
   Трацьцякоў (рос. Третьяков)
   Зазвичай ця особливість у русифікованих прізвищах не зберігається.
5. Приголосні ч, ш, ж завжди тверді. За ними завжди слідує не і, а ы, наприклад:
   
   Андрэйчык (рос. Андрейчик)
   Жывіца (рос. Живица)
   Крушынскі (рос. Крушинский)
   Після цих приголосних ненаголошений э у будь-якій позиції переходить в а:
   
   Жалязьняк (рос. Железняк)
   Шаўчэнка (рос./укр. Шевченко)
   Шчарбак (рос. Щербак)
   Зазвичай ця особливість у русифікованих прізвищах не зберігається.
6. Білоруське г вимовляється як глухе h, наприклад:
   
   Багдановіч (рос. Богданович)
   Так як у білоруській та російській мовах ці два звуки позначаються однією і тією ж літерою, орфографічно різниця у вимові не відображається.
7. Білоруси, як і українці, не знали звуку ф. Вони заміняли його звуком п або х, або хв, наприклад:
   
   Гапановіч < Гапон (рос. Агафон)
   Трахімовіч < Трахім (рос. Трофим)
   Хвядос (рос. Фёдор)
   У русифікованих прізвищах хв переходить у ф, а п і х зазвичай зберігаються.
8. Білоруські прізвища у формі прикметників чоловічого роду мають закінчення -ы, -і, на відміну від російських -ый, -ий, наприклад:
   
   Дробны (рос. Дробный)
   Сабалеўскі < соболь (рос. Соболевский)
   У російському контексті білоруські прізвища завжди виступають із російськими закінченнями.

Далі білоруські прізвища наводяться в русифікованій формі, а основи, що утворюють, даються в білоруській орфографії. Перераховуються лише ті прізвища, білоруське походження яких не викликає сумнівів. Білоруські прізвища, омонімічні російським, не розглядатимуться.

2. Прізвища, утворені від хрестильних імен

2.1. Прізвища з патронімічними суфіксами

З огляду на певні історичні події в білоруських прізвищах нерідко зустрічається суфікс -ов/-ев; по-білоруськи він пишеться –оў/-ёў, якщо на нього падає наголос, і -аў/-еў у ненаголошеної позиції. Білоруська орфографія надає цим прізвищам впізнавану форму, наприклад, Аркадзьеў, Цімафееў, Паўлаў, Сяргееў; але піддавшись русифікації, набувають відповідної російської форми: Аркадьев, Тимофеев, Павлов, Сергеев. У таких випадках, щоб виділити білоруські прізвиська з маси російських прізвищ на -ов/-ев, необхідне ретельне історичне дослідження.

Білоруське походження ймовірно і часто очевидне у прізвищах, утворених від християнських імен (у повній чи зменшувальній формі), в яких проявляється специфіка білоруської орфографії, наприклад:

Якщо основою прізвища є хрестильне ім'я за своєю формою не грецького, а латинського походження, то прізвище вважай напевно білоруського походження. Приклади:

Найбільш типовими білоруськими прізвищами є прізвища на -овіч/-евіч. Вони дуже давні. Такі прізвища, як Петрович, Демидович, Вайцюлевич і т.д. показують, що засновники цих родів були вже християни, а такі, як Ахматович - що їхні засновники були мусульмани, тому що Ахмат ім'я мусульманське. Такі ж прізвища литвинів-мусульман, як Родкевич, означають прізвища не лише з білоруським закінченням, а й із білоруським коренем (основою), і показують, що засновниками цих родів були литвини-русини, які самі, або їхні нащадки прийняли іслам. Не всі Родкевичі мусульмани, частина їх, як, наприклад, ті, що мешкають у Мінську, католицької віри. Є прізвища євреїв з білоруськими -овіч/-евіч, але з єврейською чи німецькою основою - Рубинович, Рабинович, Мавшович. Це ті прізвища, що виникли у єврейського населення у білоруському середовищі. Прізвища на -овіч/-евіч поширені по всій Білорусі; разом із -іч вони становлять 30-35% усіх білоруських прізвищ. Їх не можна сплутати з російськими прізвищами, оскільки в російській цей патронімічний суфікс у прізвищах не вживається. Найчастіше їх можна сплутати з українськими або польськими прізвищами. З таких прізвищ безумовно білоруськими слід вважати ті, які (а) проявляють білоруські ознаки, невідомі українською, та (б) утворені від православних хрестильних імен, які відсутні в польській номенклатурі.

У принципі, як у прізвищах простежується «акання», тобто написання а замість етимологічного о (навіть у русифікованих формах), то з великою ймовірністю можна говорити про її білоруське походження, наприклад:

Те саме стосується і ненаголошеного е, яке переходить у я, наприклад:

Українським не може бути прізвище з ц або дз замість етимологічного т або д. Вона може бути також польською, тому що і для польської характерна така сама особливість. Наприклад, білоруське прізвище Марцінкевіч ідентичне польському Marcinkiewicz (яке саме білоруського походження). Прізвище з ц або дз слід вважати однозначно білоруським, якщо воно походить від православного хрестильного імені, яке навряд чи вживається в польському середовищі, пов'язаному з католицькою традицією, наприклад:

Ще прізвища, похідні від типово білоруських імен:

Багато білоруських прізвищ на -ович/-евич не можна відрізнити від омонімічних їм українських, якщо і ті, й інші дані в русифікованій формі, наприклад:

Існує також багато білоруських прізвищ на -ович/-евич, ідентичних відповідним польським, наприклад:

Суфікс -евич вживається після історично палаталізованих приголосних (навіть якщо вони пізніше затверділи), так само, як у російській використовується суфікс -ев.

Іноді, щоправда, суфікс -евич зустрічається там, де має бути -ович, особливо після к, наприклад:

Ця обставина вказує на безперечне білоруське походження, хоча пізніше воно стало характерним для польського та українського середовища. Якщо прізвище, похідне від хрестильного імені, зустрічається як із суфіксом -евич, так і з суфіксом -ович, то перша форма зазвичай білоруська, а друга — українська, наприклад:< br>

І все ж, за великим рахунком, прізвища на -ович/-евич типовіші для білоруської, ніж української ономастики. Як і в польській мові, наголос на них падає на передостанній склад.

Найдавніші та найоригінальніші білоруські прізвища на -ич зустрічаються набагато рідше:

Ці прізвища почали з'являтися ще в ту пору життя білоруських предків, коли мали місце родові відносини. Ті, що були з роду Смоли, стали іменуватися Смоличі, з роду Боб – Бобичі, з роду Баби – Бабичі і т.д. Ці ж закінчення -ич є у назві всіх племен, які згодом склали основу литвинського народу (біл. Крывічы, Дрыгавічы, Радзімічы).

З усіх слов'ян, крім білорусів, прізвища на -ич мають лише одні серби (Вуячич, Пашич, Стоянович).

2.2. Прізвища з непатронімічними суфіксами

Щодо групи білоруських прізвищ, що закінчуються на -енко, то вони характерні для південно-західних районів Білорусі, що межують з українською територією, і відповідають українській ономастичній моделі. Наслідуючи білоруську орфографію, вони мають закінчення -енка або (після ч) -анка. У русифікованій формі ці прізвища вживаються з суфіксом -енко, і в більшості випадків відмінностей від українців не мають, наприклад:

Іноді білоруські ознаки зберігаються й у русифікованій формі: «акання», ц/дз, роздільне в, початкове У замість В безперечно вказують на походження прізвища:

До білоруських належать прізвища, що закінчуються на -ёнок, -онок (-ёнак, -онак у білоруському написанні); ці суфікси виступають як варіанти чоловічого роду суфікса -енко, який спочатку вказував на середній рід.

Менш поширений суфікс того ж походження — -ано́к/-яно́к:

Є ряд прізвищ, що містять інший зменшувальний суфікс -ен-, -еня. Незважаючи на те, що цей тип прізвищ і зустрічається в українській мові, він типовіший для білоруської ономастики. Приклади:

Зменшувальні форми хрестильних імен, утворені за допомогою різних суфіксів з елементом -к-, також можуть виступати прізвищами. Перерахуємо їх:

-ко — перебуває під наголосом у складних прізвищах; в інших випадках він ненаголошений і в білоруській орфографії передається як -ка. Багато білоруських русифікованих прізвищ на -ко неможливо відрізнити від їхніх українських аналогів. Наприклад:

-ик — зазвичай використовується для утворення прізвищ від хрестильних імен та зменшувальних форм, що закінчуються на -с; наголос падає на передостанній склад:

Цьому суфіксу найчастіше передує ч (у білоруському написанні -чык). Він еквівалентний польському суфіксу -czyk, тому такі прізвища, як Антончик, Казимирчик, можуть бути також польського походження (або єврейського — такі, як Аврамчик). Але більшість таких прізвищ є типово білоруськими. Наголос на передостанньому складі:

Іноді при русифікації до суфікса -чик може додаватися патронімічний суфікс -ов: Анапрейчиков (рос. Онуфрий)

-ук/-юк/-чук: прізвища з цим суфіксом зустрічаються так само часто, як і на -енко. Швидше за все, обидва суфікси українського походження і не надто типові для білоруської номенклатури. Більшість прізвищ на -ук/-юк/-чук ідентичні своїм українським еквівалентам. У деяких прізвищах простежуються чіткі білоруські ознаки, наприклад: Астапчук, Змитрук, Леванюк.

І все ж прізвища на -ук, з попереднім твердим приголосним, схоже, типовіші для білоруської, ніж для української номенклатури:

Прізвища із зменшувальним суфіксом -ец зустрічаються рідко:

2.3. Повна форма хрестильного імені, що використовується як прізвище

Так само, як і в українській (і з тих же причин) мові, повна форма хрестильного імені може використовуватись як прізвище. Ряд таких білоруських прізвищ ідентичні відповідним українським. Приклади:

Інші ідентичні польським:

Наступні прізвища, мабуть, є суто білоруськими:

2.4. Метронімічні прізвища

Вони дуже рідкісні, приклад: Домнич < Домна.

3. Прізвища, утворені від назв професій

3.1. Безсуфіксальні прізвища

У білоруській мові, як і в українській, існує безліч назв професій, які використовуються як прізвища без додавання спеціального ономастичного суфікса. Загальну історію культурного та економічного розвитку Білорусі та України в рамках польсько-литвинської держави чітко відображено в номенклатурах назв професій. Як правило, в обох мовах вони ідентичні і здебільшого утворені від польських та польсько-німецьких термінів. У русифікованій формі білоруські та українські прізвища цього типу практично нерозрізняються. І все ж таки кілька білоруських термінів мають характерні відмінності від українських. Нижче наводяться прізвища, що базуються на типово білоруських назвах професій; ці назви можуть бути оформлені різними суфіксами:

У білоруській мові прізвища на -ар належать до твердого типу відмінювання: бо́ндар, род.в. бо́ндара, дав.в. бо́ндару і т.д. У русифікованій формі вони зазвичай закінчуються на -ар і цим відрізняються від відповідних русифікованих українських прізвищ, які закінчуються на -арь, але можливі й винятки. Приклади:

3.2. Суфіксальні прізвища

За допомогою суфікса -ов/-ев [у білоруській орфографії -оў/-ёў (під наголосом), -аў/-еў (у ненаголошеній позиції) від будь-якої назви професії може бути утворене прізвище. Оскільки в українських прізвищах цей суфікс рідко зустрічається, то прізвища на -ов/-ев, утворені від однакових для обох мов назв, слід вважати скоріше білоруськими, ніж українськими. І все ж треба мати на увазі, що деякі прізвища на -ов/-ев можуть бути також вторинною русифікованою формою білоруських чи українських прізвищ. Наступні прізвища можна віднести до білоруських за походженням:

Білоруські прізвища від назв професій на -ар виступають із суфіксами -ов, а не -ев. Відповідні російські та українські прізвища, навпаки, віддають перевагу суфіксу -ев. Приклади:

Для утворення прізвищ від назв професій можуть використовуватися і суфікси -ович/-ёвич:

Як і в інших групах прізвищ, русифіковані прізвища на -енко (у білоруському написанні -енка/-энка/-анка) часто неможливо відрізнити від українських:< br>

І навпаки, прізвища на -енок/-онок (у білоруському написанні -ёнак/-онак) типові для білоруської:

Декілька прізвищ від назв професій утворюються також за допомогою суфікса -еня (вже згаданого в розділі, присвяченому прізвищам, похідними від хрестильних імен), наприклад:

Суфікс -юк/-чук бере участь в утворенні як білоруських (у південних областях), так і українських прізвищ. Тип прізвищ, що розглядається в цьому розділі, не є винятком. Тому їх русифіковані форми навряд чи можна відрізнити одна від одної:

Зменшувальний суфікс -ик зустрічається рідко:

Набагато частіше цей суфікс зустрічається у розширеній формі -чик (біл. -чык):

4. Прізвища, утворені від географічних назв

4.1. Назви жителів тих чи інших місць, які використовуються як прізвища

Білоруські прізвища, як і українські, можуть бути утворені від найменування обивателів будь-яких населених пунктів. Для таких назв характерні різні суфікси:

-ец:

-юк/-чук:

-чик (біл. -чык):

-ёнок/-онок:

4.2. Прізвища у формі прикметників

Найпоширенішим суфіксом у прізвищах, похідних від географічних назв, є -ський/-цький (біл. -скі/-цкі). Усі білоруські, як і польські, прізвища на -ський/-цький походять від топонімів. Білоруські – від литвинських топонімів, як правило, від назви родових маєтків шляхти, і відомі ще з XV ст. Білорусів із такими прізвищами налічується близько 12%. Приклади:

Наголос падає на передостанній склад.

Прізвища мусульманської шляхти на -ський/-цький одночасно з білоруською основою (Карицький та ін.) показують, як і прізвища типу Родкевич, що це мусульмани не татарського, а білоруського походження. Але є серед білоруських мусульман багато прізвищ на -ський/-цький та з татарською основою (Конопацький, Ясинський).

Новостворені прізвища на -ський/-цький належать однаково всім класам і станам, не тільки дворянству. Ряд прізвищ на -ський відносяться до єврейської ономастики, особливо якщо походять від назв містечок, заселених євреями. Таких місць у Білорусі було багато. Білоруський філолог Янка Станкевич переказував почутий ним випадок, що «біля Ошмян за горою жили євреї; коли прийшло доручення від російської влади переписати всіх жителів у правліннях, то в канцелярії виявилося, що ці євреї не мали жодного прізвища, просто дід називався Липка, батько Берка, син Шимель і т.д. Не знали, як їх записати. Виручив один сусід-білорус: "Ды гэта-ж загорскія Ж*ды!" Так їх і записали - «Загорські».

Єврейські прізвища, похідні білоруських топонімів. Прикметники, що означають природні об'єкти, також використовувалися як прізвища:

Більшість прізвищ такого типу співпадають із українськими аналогами.

5. Прізвища, утворені від прізвиськ

5.1. Морфологічна модель

(I) Прізвища з типовими суфіксами

Незалежно від того, чи утворюються вони від хрестильних імен або від прізвиськ, білоруські прізвища, як і українські, оформляються тими самими суфіксами. До останніх слід додати і численні суфікси у похідних іменників. Прізвиська, утворені від назв тварин, риб, комах або рослин, за своєю природою, як правило, сягають язичництва.

Білоруські прізвища на -ов/-ев не надто поширені і не становлять особливого інтересу, тому що в більшості випадків у русифікованому вигляді вони не відрізняються від споконвіку російських. Однак у деяких прізвищах проявляються специфічні білоруські риси, оскільки походять від місцевих прізвиськ, наприклад:

Найбільш характерні для білоруської номенклатури прізвища з патронімічним суфіксом -ович/-евич. Його використовують для утворення прізвищ від слів будь-якого семантичного поля:

У цій категорії прізвищ, як і в інших, прізвища на -кевич та -севич є типово білоруськими. Прізвища на -ич зустрічаються рідше:

Інші суфікси:

-енко (біл. -енка/-анка): і в цьому випадку, якщо прізвища виступають у русифікованій формі, то провести чітку різницю між білоруськими та українськими так само неможливо:

Наявність ц або дз замість т або д безумовно вказує на білоруське походження:

-ёнок/-онок:

-еня:

-ко:

-ак/-як:

-чик:

-ан/-ун/-ян:

(II) Прізвища у формі прикметників

Досить поширений тип білоруських прізвищ. Якщо їхня основа не є типово білоруською, то в русифікованій формі вони зазвичай омонімічні російським прикметникам:

5.2. Семантика

Як і в будь-якій іншій мові, діапазон значень білоруських прізвищ настільки ж широкий. У ньому використовуються як прізвища численні номінальні іменники без додавання будь-якого спеціального ономастичного суфікса. Багато прізвищ ідентичні українським аналогам. Нижче наводиться лише невелика кількість прізвищ, у тому числі й ті, які омонімічні загальним іменником і нетипові не лише для російської, а й навіть для української ономастики.

Слова, які стали прізвищами, можуть означати:

а) соціальне положення:

б) зовнішні фізичні ознаки:

в) особливості поведінки:

г) птахів:

д) ссавців:

е) риб та земноводних:

ж) комах:

з) рослини:

и) продукти харчування:

к) різні предмети:

л) абстрактні поняття:

Підготував та переклав Ю. Личковський

Бібліографія

1. B.O. Unbegaun "Russian Surnames" Oxford University Press, London, 1972
2. Станкевіч Я. Збор твораў у двух тамах. Т.1. - Мн.: Выдавецтва "Энцыклапедыкс", 2002. Стар. 37-43 "Нашыя прозьвішчы"
3. "Этымалагічны слоўнік беларускай мовы", том I-XIV, 1978-2017