В адміністративно-поліцейському відношенні повіт ділиться на п'ять поліцейських округів (станов) та 24 волості, що охоплюють 57 сільських староств. Перший поліцейський округ Негневичський, з управою у містечку Негневичі, включає Вересковську, Вселюбську, Городечанську, Любчанську, Негневичську та Щорсовську волості; другий поліцейський округ, з управою у містечку Городище, включає Городищевську, Кошельовську, Почаповську, Райчанську та Цирінську волості; третій поліцейський округ, з управою у містечку Нова Миш, включає Жуховичську, Новомиську, Столовичську та Черніховську волості; четвертий округ, з управою у містечку Мір, включає Городейську, Єремицьку, Корелицьку та Мірську волості; п'ятий округ, з управою в містечку Снов, включає Даревську, Кривошинську, Островську, Сновську та Ястреблінську волості.

Далі повіт ділиться на 4 судові округи та 4 військові округи з управами у Новогрудку, Мірі, Городищі та Дареві.

Згідно з останніми даними у повіті розташовано 723 деревні, 371 фольварок, 54 застінкі, 27 шляхетських околиць та 25 містечок, а саме: Валевка, Ведьма, Вселюб, Городище, Єремичі, Ішколдзь, Кореличі, Крашин, Кривошин, Ліпськ, Любча, Мір, Нова Миш, Новогрудок, Остров, Полонечка, Полонка, Почапово, Поручин, Своятичі, Снов, Столовичі, Турець та Цирін. Тільки Новогрудок має вигляд більш-менш пристойного міста.

З етнографічної точки зору Новогрудський повіт є характерною сумішшю древніх споріднених слов'яно-литовських племен, оскільки тут влаштувалися племена дреговичів, кривичів, ядвінгів та литвинів і перетворили край на типову Русь, яку наші історики та етнографи відносять до Чорної чи до Білої. Думки у цьому питанні різняться. Серед цього русинського племені євреї та татари з'явилися мабуть з часів Вітольда, а зі створенням політичного союзу Литви та Польщі розселилися поляки.

Все населення складає близько 185 000 душ, у тому числі близько 18 000 поляків (Столп'янський), 9 400 литвинів, близько 25 000 євреїв, 408 магометан польської громади, 268 протестантів польської громади, близько 4 200 русинів католиків (Столп'янський), а решта, тобто 137 000, становлять православні русини, відлучені у 1839 році від Унії.

До 1839 року місцеві русини належали до уніатської конфесії, а пізніше були прираховані до панівного вірування. У 1880 році було 20 кам'яних церков, у своїй більшості перероблених із костьолів, 49 дерев'яних, у тому числі 49 парафіяльних; 1 кам'яна каплиця та 52 дерев'яних. До 1839 року у повіті було 50 уніатських парафій. В адміністративному відношенні парафії поділяються на три благочиння: у Новогрудку, у Великих Журовичах, у Ковпениці.

Католицька церква, значно обмежена у святинях і духовенстві, у 1869 році з Мінської діоцезії, після її скасування, переведена до Віленської, а в даний час з 1883 року приєднана до Могильовської архидіоцезії, налічує 24 360 парафіян обох статей, має сім парафій: у Новогрудку, Вселюбі, Ворончі, Крошині, Дареві, Полонечці та Новій Миші. Парафіяльні храми в Новогрудку, Ворончі, Вселюбі та Новій Миші побудовані з каменю, інші ж дерев'яні.

Протестанти мають старовинний мурований собор в Осташині фундації Швейковських. Осташинський костел є філією Слуцької парафії.

Магометани мають дві мечеті, а саме: у Лавчицях та у Новогрудку. Євреї володіють 7 синагогами та 20 школами, чи молитовними будинками.

Новогрудський повіт до 1793–95 років, тобто до моменту анексії його Росією, був одним із трьох повітів Новогрудського воєводства. На той час його східна та північна частини увійшли до складу новоствореного Несвіжського повіту Мінського намісництва, перетвореного на Слуцький повіт під час створення Мінської губернії, тоді як його західна та південна частини увійшли до складу Слонімської губернії, а з 1796 року включені до складу Литовської губернії, яка 1801 року була поділена на дві, Віленську та Гродненську, і передала свій Новогрудський повіт останній. У 1842-43 роках за вказівкою імператора Миколи знову відбулося перекроювання кордонів і тоді Новогрудський повіт був включений до складу Мінської губернії. Таким чином частини колишнього Новогрудського повіту розсипалися у різні боки, бо тепер перебувають у Слуцькому, Мозирському, Мінському, трохи у Слонімському та Бобруйському повітах.

Маршалками Новогрудського повіту були: Владислав Брохоцький гербу Осория (останні перед 1863 роком вибори), Андрій Юндзіл гербу Лабендзь, Юзеф Корбут гербу Корчак (1807-12), граф Олександр О'Рурк гербу власного, князь Костянтин Радзівілл, Рдултовський гербу Дрогослав, Казимир Рейтан гербу власного (до 1805 року), Францішек Дунін Раєцький гербу Лабендзь (1822), Юзеф Войнілович гербу Сирокомля (відм.) (1816-20), Юзеф Войнілович того самого гербу (1858), Миколай Вольський гербу Пулкозіц, Юзеф Верещака гербу Лис (1825).