Легенда гербу

Цей герб даровани лицареві Тшаске (Trzaska) Князем Болеславом Хоробрим (Bolesław Chrobry) [992 - 1025] на згадку про випадок, коли вороги кинулися на Князя, який опинився з виснаженим мечем. Вищезгаданий лицар перегородив шлях і прикрив свого пана, але не міг довго протистояти ворожим силам. Після того, як він з усією силою почав розбивати ворожі голови, його меч скрушився майже до рукоятки. Князь, бачачи це, квапливо віддав Тшаську свій меч. Будучи сильним за природою, лицар цим мечем порубав не тільки ворога, що нападав, але й інших нападників так, що навколо нього утворилася гора трупів. Зрештою, і цей меч також зламався і після битви, яка була виграна, він повернув його Болеславу. Нагороду за його мужнє і віддане серце Князь дав йому герб у цьому вигляді. Пізніше лицаря назвали Любєва (Lubiewa), оскільки він робив пожертвування монастирю в Любіні (Lubin), що у Великопольщі, в якому три представники цього Дому були абатами, один змінюючи іншого. І на згадку про їхню жертовну службу цей монастир досі використовує Герб Тшаска на своєї печатці.

Kasper Niesiecki "Herbarz Polski" S.J., Lipsk 1839-46.

Прабатьки Дому Тшаска

За читанням монастирських статутів Папроцький виявив стародавніх прабатьків цього Дому: Граф Білицький (Biała) Морха (Morcha) у 1091 р.; Граф Білицький Мстиген (Mstygen) у 1180 р.; і Клеменс Шеліга (Klemens Szeliga) Яновицький (Janowice), коморник серадський (Sieradz) у 1436 р. - але той самий Папроцький відносить його і до герба Шеліга.

Прізвища з ім'ям герба поширені й досі в ломжанському повіті (Łomża). Станіслав Тшаска (Stanisław Trzaska), який, втративши коня, пішки пішов під Псков брати участь у битві у 1582 р.; Павло Тшаска (Paweł Trzaska) згаданий у 1680 р.; та Ядвіга Тшаска (Jadwiga Trzaska), черниця бенедиктинського монастиря Усіх Святих у Львові. На Городельському (Horodło) сеймі був присутній Мойдилон (Mojdylon) або Мейдалон (Mejdalon) Куфолович (Kufołowicz), який взяв собі та своїм нащадкам цей герб [Бельський], або Чусолович (Czusołowicz) [Стрийковський]. У 1697 р. у варшавському повіті жили Адам (Adam) та Самуель (Samuel), а в нурському (Nur) - Валентин Walenty, Павло (Paweł), Максиміліан (Maxymilian) та Казимир (Kazimierz). У 1778 р. Фелікс Тшаска (Felix Trzaska) був хорунжим ломжанським. У 1788 р. Томаш (Thomas) був маршалком опочновським (Opoczno) [Красицький].

Відповідно до робіт Бельського, Красицького, Папроцького, Стрийковського

Герб використовують

Балукевич, Балюкевич, Бейковський, Белецький, Белінський, Бельський, Бетко, Блажевич, Блажевський, Блажеєвський, Блажейовський, Блажиєвський, Бобровський, Боґуш, Бомблевич, Боровський, Бруковиця, Бруновський, Будзілович, Будкевич, Буткевич, Бучкевич, Бялий, Бялобжеський, Бялостоцький, Бялло, Бялський

Вавжиковський, Вавжишевський, Вележенський, Велюнський, Велянський, Вендроґовський, Вибешинський, Вилеженський, Вилежинський, Вілевський, Вілезінський, Вінський, Вісьневський, Вішневський, Влощевський, Влощовський, Вода, Волкановський, Вольський, Вольшлеґер

Ґалінський, Ґліницький, Ґлінка, Глинський, Ґлінька, Ґняздовський, Ґолінінський, Ґолінський, Ґолуховський, Ґолинський, Ґорецький, Ґотковський, Ґурський, Ґутовський

Дзедзіна, Длуський, Доманевський, Дренженський, Дрожевський, Дроженський, Дроженцький, Дрожецький, Дронжевський, Дрошацький, Дубрський, Дудкевич, Дурбський, Дурпський, Дурський, Дуткевич

Еляшевич, Еляшович

Жоравський, Жоривський, Журавський

Забельський, Закшевський, Закшовський, Залеський, Заструський, Звешховський, Зембович, Зімошарський, Зоравський

Кавечинський, Кавчинський, Клечковський, Кнолль, Кодлатовський, Конопацький, Конопінський, Коночинський, Копочинський, Котвицький, Котовський, Котутавич, Котутевич (Коцюцевич), Краєвський, Кудултовський, Курнох, Курноховський, Куфалович, Кушельович

Лапінський, Ласицький, Лашевський, Личковський, Лукович, Любевський, Любеєвський, Любкевич, Любкович, Люблевський, Люсьня, Лясковський

Майданович, Маршевський, Мґоровський, Мейдалон, Мейшер, Метельський, Мілоцький, Місталевський, Міхаловський, Міхальський, Мойдилон, Моковський, Мсьціховський, Мяновський

Наґурка, Наґурко, Наґурський, Надратовський, Нартов, Нартовський, Нартовт, Невярович, Немеровський, Неміровський

Облап, Ольшевський, Отвоцький

Пальмовський, Панцержинський, Папінський, Папленський, Паплінський, Пацевич, Пашкевич, Пашкович, Пелеш, Пелешиц, Пеляш, Петкевич, Подбельський, Подсендковський, Полячек, Помаський, Понікевич, Поніковський, Понтковський, Поплавський, Поповський, Пошилінський, Пуніковський, Пшиходзький, Пшихоцький

Радвіллович, Радвілович, Радзівіллович, Радзівілович, Раєцький, Ратовський, Речицький, Ридзевський, Рицицький, Ричинський, Ричицький, Роєвський, Роєцький, Ротовський, Рубін

Секлицький, Секлюцький, Семірадзький, Семірацький, Сеправський, Скорень, Слупецький, Смосарський, Смушевський, Собесанд, Соколовський, Суйковський, Суський, Счуцький, Сьвейко, Сьвейковський, Сьвеправський, Сьвециковський

Тархомінський, Тимченко, Тиський, Тишка, Тишко, Тишковський, Тищенко, Тішковський, Трабша, Трокеницький, Трусковський, Трушковський, Тумелевич, Тускевич, Тшаска, Тшаско-Дурський, Тшасковський, Тшецяк, Тшонковський, Тшоновський, Тшонсковський

Уґневський

Філіпковський, Філіповський, Філюнський

Хойнацький, Хойницький, Хомич, Хороманський, Хрощоновський, Хшенщевський, Хшонщевський, Хшчонович, Хшчоновський, Хщанович

Цежпента, Цехановецький, Цисковський, Цишковський

Чарноленський, Чусолович, Чусулович,

Швейковський, Шиґовський, Шиґоцький

Щуцький

Якубовський, Янікович, Янчевський, Яржина, Яржинський

За інформацією видання T. Gajl "Herbarz Polski od średniowiecza do XX wieku"