В адміністративному відношенні Слуцький повіт ділиться на три поліцейські округи (стани), з конторами у Старобіні, Клецку та Копилі, а також на 23 волості, з управами у Слуцьку, Бистриці, Визні, Говязні, Греску, Грицевичах, Грозові, Заостровіччі, Києвичах, Клецку, Круговичах, Лані, Ляховичах, Медведичах, Синявці, Старобіні, Телядовичах, Погості, Поцейках, Романові, Цареві, Цимковичах та Чаплицях. Ці волості охоплюють 214 сільських округів (староств) і 13 537 селянських господарств.

Конскрипційних управ є чотири, з конторами у Слуцьку, Копилі, Несвіжі та Ляховичах.

У судовому відношенні повіт ділиться на 4 дільниці мирових судів: дві у Слуцьку, Клецьку та Несвіжі, а також на три дільниці судових слідчих (інквірентів): у Слуцьку, Несвіжі та Клецьку.

У 1866 році у повіті було 928 населених пунктів, а саме: 1 заштатне місто (Несвіж), 11 містечок (Бобовня, Визна, Клецьк, Копил, Ляховичі, Медведичі, Романово, Семежево, Синявка, Старобін, Цимковичі), 43 села, 5 слобід, 403 деревні та 464 фольварків, застінків та інших дрібних поселень.

За останніми даними (1885 р.) у повіті було 229 857 мешканців, у тому числі до 149 000 православних, близько 26 500 католиків, до 550 протестантів, більше 830 магометан і до 50 000 євреїв.

У 1867 році в повіті (без міста) було 142 111 мешканців, у тому числі: 9 262 шляхти, 11 147 міщан, 9 695 казенних селян, 111 068 розкріпачених селян. З точки зору віросповідання, крім православних, тоді було: 27 974 католики, 164 протестанти, 772 магометаніни та 9 219 євреїв.

З погляду етнографії, згідно Лебедкіну, ядро становлять білоруси (до 61 000), далі йдуть литвини (до 21 000), малороси (до 19 500) і поляки (близько 16 000), наприкінці стоять євреї та татари.

У церковному відношенні Слуцький повіт має 60 православних парафій, поділених на три благочиння. Вони мають 6 кам'яних, 71 дерев'яних храмів, 2 кам'яні каплиці і 137 з дерева. Парафії наступні: 4 у Слуцьку (св. Міхаїла, Георгія, Воскресіння та Вознесіння), у Баставцях, Белевичах, Блячині, Бранчицях, Бучатині, Бистриці, Визні, Говязні, Голодовичах, Голинці, Греску, Грицевичах, Грозові, Дарасіні, Денісковичах, Дунайчицях, Забелах, Заушицях, Зубках, Івані, Йодчицях, Києвичах, Клецку, Копилі, Крутовичах, Куносі, Лані, Лешні, Локтишах, Ляховичах, Малашевичах, Малеві, Мокранах, Морочі, Несвіжі, Новосьолках, Погості, Підлесі, Поцейках, Прусах, Рожані, Романові, Савічах, Семежеві, Синявці, Солтановщині, Старобіні, Старчицях, Степкові, Телядовичах, Тимковичах, Цареві, Цепрі, Чапліцях та Чижевичах.

Католицька церква утворює Слуцький деканат та охоплює 7 парафій: Слуцьк, Несвіж, Клецьк, Тимковичі, Копил, Медведичі та Старчиці; раніше були ще парафії у Замості, Грозові, Бобовні та Ляховичах. Загалом у повіті знаходиться 10 католицьких храмів (4 кам'яні) та 29 каплиць; 1 євангельський костел, 2 мечеті, 8 синагог (1 кам'яна) та 17 єврейських молитовних будинків (5 кам'яних).

З 1795 року Слуцьк є повітовим містом Мінської губернії.

Маршалками шляхти Слуцького повіту були: Бернович, Рейтан, Рдултовський, Свержинський, Непокойчицький, Антон та Тадеуш Войніловичі.