З адміністративного погляду Мінський повіт ділиться на 3 поліцейські округи (стани), управи яких розташовані у Дражні, Ракові та Койданові; на 20 ¹⁾ волостей: Бєлоручська, Великосельська, Заславська, Засульська, Івенецька, Койдановська, Кривицька, Крупицька ²⁾, Острошицька, Першайська, Раковська, Рудицька, Самохваловичська, Сверженська, Сєнницька, Сьомковська, Слободська, Станьковська ³⁾, Старосельська та Стовпецька; 45 сільських староств, у яких 617 деревень та близько 20 600 селян чоловічої статі. У повіті окрім губернського та повітового міста Мінська є 16 містечок, а саме: Бєлоруч, Городок-Острошицький (Тишкевичський), Городок-Сьомковський (Хмаровський), Дуброви, Заслав, Івенець, Камєнь, Койданово, Міколаєвщина, Першаі, Раков, Рубежевичі, Самохваловичі, Свержень, Слободка та Стовпці; 808 великих і малих деревень, 246 застінків, 284 авульсів, окремих садиб, корчемних господарств, урочищ, ферм, фольварків, лісництв загалом до 13 000 різних господарств (димів).

В даний час населення складає до 157 500 мешканців обох статей, у тому числі до 88 000 селян кривичського племені, до 1839 року майже виключно уніатського віросповідання, а з того часу - православного, і до 54 000 католиків, переважно поляків. Досить неупереджений російський письменник Столп'янський в описі західних губерній у 1866 році наводить такі цифри за Мінським повітом: 43 029 католиків поляків, 7 859 католиків литвинів, 403 католиків малоросів, всього 51 290 осіб; до 15 000 євреїв; до 320 євангелістів, решта - магометани.

У 1858 року в Мінську було католицького духівництва 9, у повіті 32, всього 41 особа, тепер 10; православне духівництво сьогодні представлене у Мінську 70 особами, а у повіті 192, всього чисельністю 262 особи.

Мінський повіт рясніє застінковою шляхтою; є цілі околиці, як, наприклад, у межах Койданова, Рубежевич, Стовпців, Сверженя, кілька миль у радіусі усеяні застінками в помісних і родових володіннях. Ця шляхта втративши сьогодні всі привілеї, майже скопом приписана до волостей або міщан, не має засобів навчання ні самовдосконалення, без костелу і школи, часто утискається через зажерливість домініонів, дійшла до майже напівдикого стану і являє собою сумний образ зубожіння касти, тому що загальновідома завжди їй властива гордість і певний ступінь пихатості, навіть у бідності.

У Мінському повіті знаходиться 41 православна церква, 91 православна каплиця, 1 євангелічно-реформатський костел, 1 євангелічно-аугсбурзький костел, 23 синагоги, 1 мечеть.

Костел католицький має три деканати, 7 парафій, 6 філій та 25 каплиць, що обслуговуються лише 10 священиками, включаючи і капелана шкіл у Мінську.

Після 1863 року були закриті або перероблені під церкви наступні католицькі храми: в Мінську при монастирях бернардинів, бернардинок, бенедиктинок; також 9 парафіяльних костьолів, а саме: у Волмі, Городку, Дубровах, Заславі, Івенці, Міколаєвщині, Рубежевичах, Стовпцях та Холявщині; 3 філіальних: в Аннополі, Новосьолках та Хотові, і 5 каплиць: в Ігнатичах (домова), Лошиці, Сєкові, Стовпцях та Сулі.

Мінський повіт з 1569 по 1795 роки перебував у складі Мінського воєводства, пізніше як повіт і в змінених межах перебуває у Мінській губернії.

У 1795 році, коли була утворена Мінська губернія та повіти, першим маршалком Мінського повіту був обраний Юзеф Ванькович. Аж до 1863 року маршалки вибиралися на сеймиках голосуванням обивателів, згодом номінанти стали призначатися короною, оскільки виборність залишається під забороною. Останнім актуальним маршалком був Іґнаци Боґдашевський.