1. Загальні зауваження

У російській ономастиці прізвищ польського походження значно менше, ніж білоруського чи українського, і асиміляції вони зазнали значно меншою мірою. Це пояснюється кількома причинами. По-перше, територія Польщі була анексована до складу Російської імперії порівняно пізно - в 1795 р., і знаходилася в її межах трохи більше століття - до революції 1917 р. По-друге, високорозвинена культура, сильна національна самосвідомість та інша, римсько-католицька, церква створювала серйозні перешкоди на шляху асиміляції. І нарешті, латинська абетка польської мови сильно ускладнювала русифікацію польських прізвищ у порівнянні з білоруськими та українськими, які в окремих випадках поряд з латинською мали й кирилицький варіант написання. Відомо, однак, що значна кількість литвинських поміщиків на момент першого та другого поділу Речі Посполитої в культурному відношенні були ополячені та їх сполонізовані прізвища могли увійти до російської ономастики у більш ранній період. Деякі з них були українізовані ще до входження України до складу Російської імперії. Білоруські та українські прізвища зазнавали полонізації не лише через те, що в період існування Речі Посполитої польська культура домінувала в Литві, а й з природної причини – з кінця XVII століття вся державна система діловодства перейшла польською мовою. Оскільки між польською, литвинсько-русинською (білоруською) та русинською (українською) етнічними групами постійно відбувався взаємообмін прізвищами, то тепер часом важко і навіть неможливо чітко розмежувати їхнє походження, особливо коли ми стикаємося з прізвищами на -ський і на -ович.

2. Типові суфікси

У прізвищах польського походження два типові суфікси: -ський/-цький та -ович/-евич.

Суфікс -ський/-цький — найпоширеніший. Його польська нерусифікована форма – -ski/-cki. Початково прізвища з цими суфіксами належали шляхті та утворювалися від назви володіння. Таке походження надавало прізвищам на -ski/-cki соціальну престижність, внаслідок чого даний суфікс штучно поширювався в нижчих соціальних верствах, утвердившись у результаті як переважно польський ономастичний суфікс. Цим пояснюється і його популярність усередині інших етнічних груп, які мешкали у Речі Посполитій, — білорусів, євреїв та українців. Слід зазначити, що білоруським, єврейським та українським прізвищам на -ський/-цький властивий польський наголос на передостанньому складі. Та ж тенденція відзначається і серед російських прізвищ, адже дуже мало хто зі старих російських аристократичних прізвищ зберігають наголос не на передостанньому складі, наприклад, В'яземський і Трубецькой.

Інший типовий для польських прізвищ суфікс — -ович/-евич, у польському написанні -owicz/-ewicz. Цікаво відзначити, що він не польського, а литвино-русинського (білоруського) походження. Споконвіку польською формою цього суфікса була -owic/-ewic. Якщо прізвища на -ski/-cki розглядалися переважно як шляхетські, то соціальне звучання прізвищ на -owic/-ewic мало рейтинг набагато нижче.

У Литві ж, навпаки, шляхта здавна носила прізвища на -ович/-евич. Коли після Люблінської унії 1569 р. привілеї польської шляхти поширилися також на литвинських феодалів, суфікс -owicz/-ewicz, поряд із суфіксом -ski/-cki став вказувати на шляхетне походження і швидко витіснив польський суфікс -owic/-ewic. Останній соціально дискредитував себе ще тим, що у багатьох польських діалектах вимовлялося c [ц] замість cz [ч], прийнятого в літературній мові, та порівняно з суфіксом -owicz/-ewicz суфікс -owic/-ewic став розцінюватися як діалектний, "простонародний" і, отже, соціально низький. Поширення суфікса -owicz/-ewicz у XVI ст. призвело до того, що в 1574 р. в польському дворянському прізвищі суфікс -owic/-ewic був зафіксований востаннє.

Таким чином, польські прізвища на -owicz/-ewicz поділяються на три групи:

1. Ассимільовані Українські прізвища типу Doroszewicz, Juchnowicz, Klimowicz, Stepowicz.
2. Ассимільовані Білоруські прізвища типу Fedorowicz, Mickiewicz, Sienkiewicz, Stankiewicz.
3. Споконвічно польські прізвища типу Antoniewicz, Bartoszewicz, Grzegorzewicz, Jędrzejewicz, Szczęsnowicz, Wąsowicz.

Але в багатьох випадках неможливо встановити, звідки насправді походять такі прізвища на -owicz/-ewicz, як, наприклад:

Всі ці прізвища, природно, мають звичайний для польської мови наголос на передостанньому складі. Незважаючи на непольське походження суфікса -ович/-евич, польський вплив на прізвища з цим суфіксом був настільки сильним, що тепер у всіх без винятку споконвічно білоруських та українських прізвищ на -ович/-евич представлений польський наголос.

3. Відмітні ознаки польських прізвищ

Незважаючи на сильну взаємопов'язаність білоруських, польських та українських прізвищ, є ряд фонетичних рис, які вказують на безумовно польське походження. Наведені нижче прізвища даються у звичайній русифікованій формі та у російському написанні, відповідна польська форма дається у дужках. Остання часто походить від назви місцевості (вона тут не наводиться), для якої подається початкова етимологія.

Відмінні польські фонетичні ознаки наступні:

1. Перед e, i та в деяких інших позиціях r в результаті палаталізації дає звук, який у польському передається поєднанням rz . Цей звук, залежно від попереднього приголосного, вимовляється як [ž] чи як [š]. Польське написання rz у русифікованих прізвищах передається як рж, рідше рш або ш (після глухого приголосного, зазвичай к або п). Це контрастує із етимологічно пов'язаними споконвічно білоруськими чи українськими прізвищами, які показують просте р. Приклади:
   
   Вержбицкий (Wierzbicki < wierzba ‘верба’); біл. Вярбіцкі; укр. Вербицький
   Закржевский (Zakrzewski < za ‘за’ + давн.-пол. kierz, род.в. krza ‘кущ’), є також пізніша русифікована форма Закревский;
   Звержховский (Zwierzchowski < zwierzch ‘зверху’); біл., рос., укр. "верх";
   Згоржельский (Zgorzelski < zgorzeć ‘згоріти’);
   Комисаржевский (Komisarzewski < komisarz ‘комісар’); Корженевский (Korzeniewski < korzeń ‘корінь’); біл. корань, рос. корень;
   Оржеховский (Orzechowski < orzech ‘оріх’); біл. арэх, рос. орех
   Пестржецкий (Piestrzecki < pstry ‘строкатий’), вставне е після р могло бути результатом русифікації;
   Петржак, Петржик (Pietrzak, Pietrzyk, зм. від Piotr ‘Петро’);
   Погоржельский (Pogorzelski < pogorzeć ‘погоріти’); біл. Пагарэльскі, рос. Погорелов, укр. Погорельський;
   Скржипковский (Skrzypkowski < збірн. skrzypki ‘скрипки’); біл. скрыпка, рос. скрипка, укр. скрипка;
   Тхоржевский ( Tchorzewski < tchórz ‘тхор’); біл. тхор, давн.-рос. тхорь;
   Токаржевич (Tokarzewicz < tokarz ‘токар’); біл. токар, рос. токарь.

   Всі прізвища, що починаються з Пржи- (еквівалент російського При-), польського походження як, наприклад:
   

   Пржибыльский ( Przybylski)
   Пржибыловский (Przybyłowski)
   Пржибытек (Przybytek)

   У прізвищі Дзержинский (Dzierżyński) міститься не палаталізоване р, а поєднання р+ж (у польському написанні rż). Корінь той самий, що і в російській держать. Це прізвище може бути як польським, так і білоруським походженням.

   У поодиноких випадках польське rz передається не рж, а рш або просто ш. Приклади:
   

   Кршивицкий (Krzywicki < krzywy ‘кривий’ або krzywicz ‘кривич’); частіше це прізвище в російській формі передається як Крживицкий; біл. Крывіцкі, укр. Кривицький;
   Кшеменецкий (Krzemieniecki < krzemień ‘кремінь’); біл. Крамянецкі, укр. Кременецький;
   Кшесинский (Krzesiński, пов'язано з коренем krzes- ‘висікати вогонь’; існує також форма Кржесинский); укр. кресати;
   Пшибышевский (Przybyszewski < przybysz ‘прибулий’); відома також форма Пржибышевский.
2. Білоруські, російські, українські оро, оло та ере між приголосними паралельні польським ro, ło та rze (re):
   
   Бржезицкий, Бржезинский (Brzezicki, Brzeziński < brzez-/brzoz- ‘береза’) біл. бяроза, рос. берёза;
   Гловацкий, Гловинский (Głowacki, Głowiński < głowa ‘голова’)
   Гродзинский (Grodziński < gród ‘за́мок’);
   Држевецкий (Drzewiecki < drzewo ‘дерево’); біл. дрэва
   Заблоцкий (Zabłocki < za ‘за’ + błoto ‘болото’); біл. Забалоцкі, рос. Заболоцкий, укр. Заболоцький
   Клоссовский (Kłossowski < kłos ‘колос’); про подвійне сс див. нижче
   Млодзеевский (Młodziejewski < młody ‘молодий’)
   Навроцкий (Nawrocki < nawrócić ‘повертати’);

   Іноді ro стає ró (фонетично ru), як наприклад:
   

   Врубель, Врублевский (Wróbel, Wróblewski < wróbel ‘горобець’);

   Численні прізвища на Прже- (російський еквівалент Пере- ‘через, понад’):
   

   Пржебыльский (Przebylski)
   Пржевальский (Przewalski, прізвище українського походження, яке зазнало полонізації у XVI ст., згідно з сімейною легендою)
   Пржездзецкий (Przeździecki)
   

   Початковий склад Prze- нерідко передається як Пше-, що ближче до польської вимови:
   

   Пшебельский (Przebielski)
   Пшежецкий (Przerzecki < przez + rzeka ‘ріка’); носій цього прізвища, очевидно, намагався зберегти споконвічно польську вимову
   Пшеменский (Przemieński)
   Пшерадский (Przeradzki)

   У певних умовах rze може також виступати як rzo:
   

   Бржозовский (Brzozowski < brzoza ‘береза’)
   Вржос, Вржосек (Wrzos, Wrzosek < wrzos ‘вереск’)
3. У деяких випадках польське -ar- відповідає білоруському, російському, українському -ер/-ор та польське -łu- — білоруському -оў-, російському -ол-, та українському -ов- (вимовляється як -оу-). Приклади:
   
   Длужевский, Длугоборский, Длуголенцкий (Dłużewski, Długoborski, Długołęcki < długi ‘довгий’); біл. доўгі, рос. долгий
   Твардовский (Twardowski < twardy ‘твердий’); біл. цьвёрды, рос. твёрдый
   Тлустовский (Tłustowski < tłusty ‘товстий’); біл. тоўсты, рос. толстый
   Чарнецкий (Czarnecki < czarny ‘чорний’); біл. чорны, рос. чёрный
   Чарторыйский (Czartoryski < Czartorysk, топонім).
4. Російські та українські т і д у польській, внаслідок палаталізації, постають як c і dz відповідно. Оскільки та ж палаталізація має місце і в білоруській, важко визначити походження прізвищ, що містять цю ознаку.

   Наступні прізвища можуть бути визначені як польські, і як білоруські:
   

   Грудзинский (пол. Grudziński, біл. Грудзінскі < пол. gruda, біл., укр. грудка);
   Квецинский (пол. Kwieciński, біл. Квяцінскі < пол. kwiat-/kwiet-, біл. квет-/квят- ‘квітка’);
   Марцинковский (пол. Marcinkowski, біл. Марцінкоўскі < пол. Marcin, біл. Марцін ‘Мартін’);
   Мацеевский (пол. Maciejewski, біл. Маціеўскі < пол. Maciej, біл. Мацей ‘Матвій’);
   Радзинский (пол. Radziński, біл. Радзінскі < пол. radzić, біл. радзіць ‘радити’);
   Ягодзинский (пол. Jagodziński, біл. Ягадзінскі < пол. jagoda, біл. ягада ‘ягода’)

   Щоб довести польське походження таких прізвищ, необхідно знайти додаткові, явно польські ознаки, як-от:
   

   Недзведзкий, Недзвецкий (пол. Niedźwiedzki < niedźwiedź 'ведмідь'). Білоруською "ведмідь" — "мядзьведзь" та відповідне прізвище буде Мядзьведзкі, русифіковане в Медзведзкий і далі в Медведский;
   Цемнолонский (пол. Ciemnołąski < ciemny 'темний' + łąk 'луг'). Білоруський еквівалент не містить носового звуку і виглядатиме як Цемналуцкі або Цемналускі.
5. У польській збереглися старі носові голосні ǫ та ę, що передаються на письмі як ą та ę. У русифікованих прізвищах носові голосні зазвичай передаються поєднанням голосного середнього підйому (а, про, е) і носового приголосного (н або м). Етимологічно пов'язані білоруські, російські чи українські прізвища на місці польських носових голосних показують у або я/а. Приклади:
   
   Генсиорский (Gęsiorski < gęsior ‘гусак’);
   Зайончковский, Заянчковский, Заюнчковский (Zajączkowski < zając ‘заєць’);
   Заремба (zaręba ‘зарубка’);
   Кендзерский (Kędzierski < kędzior ‘локон’);
   Менжинский (Mężyński, похідне від mąż, род.в. męża ‘чоловік’);
   Пионтковский (Piątkowski < piątka ‘п'ятірка’ або piątek ‘п'ятниця’); біл. та укр. русифікований еквівалент — Пятковский;
   Порембский (Porębski < poręba ‘засіка’); рос. поруб-;
   Ржондковский (Rządkowski < rząd ‘ряд’);
   Свенторжецкий (Świętorzecki < święta ‘свята’ + rzeka ‘ріка’);
   Тенчинский (Tęczyński < tęcza ‘веселка’);
   Ционглинский (Ciągliński, засноване на старому дієприкметнику на -l- дієслова ciągnąć ‘тягнути’); рос. корінь буде тягл-.

   У деяких польських прізвищах представлені вторинні носові звуки, наприклад:
   

   Ендржеевич, Ендржеевский (Jędrzejewicz, Jędrzejewski < Jędrzej ‘Андрій’)
6. У деяких позиціях початкова ѣ (ять) польською переходить у a (на письмі -ia або a). Відповідні звуки передаються в білоруській як е/я, в російській як е, в українській як і. У русифікованих польських прізвищ зазвичай представлено я/а. Приклади:
   
   Бялковский (Białkowski < biały ‘білий’); біл. Бялкоўскі, укр. Білковський;
   Квятковский (Kwietkowski < kwiat ‘квітка’); біл. Квяткоўскі, укр. Квітковський;
   Невяровский (Niewiarowski < nie + wiara ‘віра’); біл. Невяроўскі, укр. Невіровський;
   Пясецкий (Piasecki < piasek ‘пісок’); біл. Пясецкі;
   Уяздовский (Ujązdowski < ujazd ‘общинний вигін’), біл. Уяздоўскі.

   Дуже рідко польське ia транскрибується російською як иа, наприклад:
   

   Пианович (Pianowicz < piana ‘піна’)
7. У деяких позиціях початкове е польською давало o (на письмі io або o). Такий розвиток не був властивий західнослов'янським мовам, які в тих самих позиціях зберегли е. У русифікованих польських прізвищ зазвичай виступає іо/o. Російське написання іо, яке представляє два голосні — и і о — спотворює початкову польську вимову, відповідно до якої і в іо не вимовлялося, а служило лише тому, щоб позначити м'якість попереднього приголосного. Приклади:
   
   Клионовский (Kłonowski < kłon ‘клен’; після ł польська орфографія допускає написання лише o, але не іо; отже, написання Клионовский — цікавий гібрид русифікації та гіперполонізації);
   Миодушевский (Mioduszewski < miód ‘мед’);
   Пиорковский (Piórkowski < pióro, piórko ‘перо, пір'їнка’);
   Пиотрович, Пиотровский (Piotrowicz, Piotrowski < Piotr ‘Петро’);
   Пиотух, Пиотухович (Piotuch, Piotuchowicz); цікавий приклад прізвища, побудованого на штучно полонізованому російському слові "петух"; польське слово для позначення "петуха" — kogut; білоруське — певень; українське — півень; крім того, якби це слово існувало в польській, воно писалося б як piatuch, а не piotuch;
   Циолковский (Ciołkowski < ciołek ‘теля’); біл. цялок.
8. У деяких випадках польське ó (вимовлене як u) відповідає білоруському а/о, російському, українському о, як наприклад:
   
   Гурский, Нагурский, Подгурский (Górski, Nagórski, Podgórski < góra ‘гора’); біл. гара, рос. гора.
9. Серед представників шляхетського стану для надання "ординарному" прізвищу незвичайності форми та звучання використовувався цікавий прийом, що полягає у подвоєнні приголосного. Зазвичай подвоювалися приголосні s, l, p і t. У більшості випадків це явище спостерігається у полонізованих білоруських та українських прізвищах. Приклади:
   
   Клоссовский (Kłossowski < kłos ‘колос’); біл. колас, рос. колос;
   Козелл (Koziełł < kozieł ‘козел’);
   Коссинский, Коссович, Коссовский (Kosiński, Kossowicz, Kossowski < kosy ‘ко́си, косий’);
   Крассовский (Krassowski < krasa ‘краса’);
   Оссовский (Ossowski < osa, osowa ‘оса, осина’).

Подвоєння приголосних як феномен модної полонізації часто зустрічається у білоруських прізвищах на -ла та українських прізвищах на -ло, які у перетвореному вигляді закінчуються на -лло, як наприклад:

Навіть прізвище з подвоєним л — Козелл — може стати Козелло. Подібне явище спостерігається і з прізвищами балтського походження на -ла > -лло.

Звісно, русифіковані прізвища, в яких простежуються характерні польські фонетичні особливості, — це не лише прізвища польського походження. У російській ономастиці зустрічаються також багато інших прізвищ, які за лексичними чи історичними ознаками вважаються польськими, нерідко помилково.

Можна навести деякі добре відомі приклади:

Підготував та переклав Ю. Личковський

Бібліографія

1. B.O. Unbegaun "Russian Surnames" Oxford University Press, London, 1972