1. Загальні зауваження

У Російській імперії українці (в імперському лексиконі, т.зв. "малороси") становили найзначнішу неросійську етнічну групу: таке ж становище зберігалося і в Радянському Союзі, де українців налічувалося близько сорока мільйонів. Тому не дивно, що у російській номенклатурі настільки високий відсоток українських прізвищ.

У мовному відношенні українські та російські прізвища належать до різних морфологічних систем, незважаючи на те, що етимологічно вони дуже схожі. У цьому немає нічого дивного, оскільки Україна приєдналася до Московії лише 1654 р. Але українські прізвища сформувалися ще раніше, тобто у період, коли в політичних та культурних відносинах Україна була пов'язана з ВКЛ та Польщею. Цим пояснюється низка спільних рис білоруських, польських та українських прізвищ, як, наприклад, поширеність прізвищ у формі прикметників, особливо прізвищ на -ський.

Інша риса українських прізвищ, якої немає у росіян, — це географічний розподіл морфологічних типів. За цією ознакою територію України можна поділити на три регіони:

1. район на схід від Дніпра, включаючи Київ, - територія, яка увійшла до складу Росії в 1654 р.;
2. територія між Дніпром та колишнім кордоном Росії з Австро-Угорщиною, переважно Волинь та Поділля, які були анексовані Росією після другого (1793 р.) та третього (1795 р.) поділів Речі Посполитої;
3. Галичина, яка з 1772 по 1918 р. була частиною імперії Габсбургів, а в період між двома світовими війнами входила до складу Польщі, але у 1939 р., у свою чергу, анексована вже СРСР.

Очевидно, що українські прізвища галицького типу мали незначний вплив на російську номенклатуру, а прізвища, характерні для Буковини (у складі Австрії з 1775 до 1918 р., Румунії з 1918 до 1939 р.) та Карпатської України (у складі Угорщини від середньовіччя до 1918 р., Чехословаччини з 1918 до 1945 р.), ще менше. Що стосується Волині та Поділля, то подібність до польсько-литвинського типу прізвищ, природно, більша на території Правобережної України, ніж на Лівобережжі Дніпра.

У XVI—XVII ст. історичний, культурний та економічний розвиток України відбувався у тісних зв'язках з Литвою Великою (нині Білорусь): північні території нинішньої України входили до складу Великого князівства Литовського, яке вступило в союз із Польщею спочатку на основі споріднених зв'язків вищої феодальної знаті, а пізніше і з політичних мотивів. Цим пояснюється велика, часом нерозрізнена, подібність між українськими та білоруськими прізвищами. У багатьох випадках неможливо провести між ними відмінність. Ряд прізвищ, наведених нижче як українські, з таким самим успіхом можуть розглядатися як білоруські, і навпаки. Зокрема, це стосується прізвищ на -ський та -ич.

Російські прізвища, по суті, являють собою патронімічні присвійні прикметники. В основі українських прізвищ — і в цьому їхня головна відмінність від росіян — зазвичай лежать не присвійні прикметники. Тому серед них немає найбільш типового для російських групи прізвищ на -ов.

Рідкісні "українські" прізвища подібного типу — це, як правило, українізовані російські прізвища або русифіковані українські. Інший тип російських патронімічних прізвищ — на -ін — існує і в українській мові, але майже виключно на метронімічній основі.

Єдиний патронімічний суфікс, що часто зустрічається в українських прізвищах, — це -ович/-евич, який російською використовується для утворення по-батькові, а не прізвищ.

Проте це не означає, що в українській мові патронімічні зв'язки у прізвищах можна висловити лише за допомогою суфікса -ович/-евич. Такі зв'язки можуть виражатися і зменшувальними суфіксами, з яких особливо поширені два: -енко на сході України та -ук, -юк – на заході. Іваненко та Панасюк спочатку означали ‘маленький Іван’ та ‘маленький Панас’, а потім ‘син Івана’ і ‘син Панаса’, і вже потім стали спадковими прізвищами. У російській мові зменшувальні форми хрестильних імен ніколи не вживаються як прізвища, а зменшувальні форми номінальних іменників вкрай рідко. В українській мові немає домінуючого типу прізвищ, як, наприклад, у російськой прізвищі на -ов/-ев, зате українські прізвища демонструють більшу морфологічну різноманітність кінцевих елементів.

Варто пам'ятати, що українські прізвища в Росії зазвичай фонетично русифіковані.

Русифікація українських прізвищ передбачає такі правила:

1. В українській мові голосні и та російська ы збігаються в одному звуку, який вимовляється ближче до и, ніж до і, та який в українській орфографії передається як и. Таке українське прізвище, як Лисенко, може походити або від "лис" (вимовляється російською як ліс), або від "лисий" (вимовляється російською так само) відповідно. Незалежно від етимології російською це прізвище можна передати однією з двох форм — Лысенко або Лисенко; або ж її можна представити як два самостійні прізвища, якщо відома етимологія: Лисенко в першому випадку, і Лысенко - в другому. Форми, що мають точну паралель у російській, особливо кінцеві елементи, зазвичай русифікуються. Наприклад, український суфікс -ович [ович] у русифікованих прізвищах виступає як -ович [овіч].
2. Сучасне українське і (вимовляється як рос. и) спочатку походить від гласної ѣ 'ять' (яка в російськой дає е) або від о і е у закритому складі. Таке українське прізвище, як Білодід (з обома і, похідними від ѣ), російською мовою відтворюється або у своїй вихідній формі Билодид [Білодід], або у русифікованій формі Билодед [Білодєд]. Прізвище Острівний російською мовою можна відтворити як Остривный [Острівний] або Островный [Островний], або ще більше русифікувати в Островной. Прізвище Перебийніс російською існує в чотирьох варіантах: як чисто українське Перебийнис [Перебийніс], напіврусифіковане Перебейнис [Пєрєбєйніс], або повністю русифіковане Перебейнос [Пєрєбєйнос], а до останньої форми може бути доданий суфікс -ов: Перебейносов [Пєрєбєйносов].
3. В українській мові існують — г, що передає дзвінкий фрикативний h, та ґ, що передає вибуховий g, відповідний російській г. Оскільки аналога для другого приголосного в російській орфографії немає, то при русифікації українських прізвищ для позначення обох звуків використовується буква г. Наприклад, прізвище Гриневич [hриневич] (патронім від Гринь [hрин'], зменшувальне від Григорій [hриhорій] — рос. Григорий) російською вимовляється [gрінєвіч]; Ґудзь, від біл. гу́дзіць ‘хаїти’, [gудз'] — російською вимовляється [hудз'].
4. В українській мові всі губні приголосні тверді, тоді як у російській вони можуть бути або твердими, або м'якими. Таке прізвище, як Голуб, російською передається в оригінальному написанні (тільки вимовляється з дзвінким г), або повністю русифікованої формі з кінцевим м'яким приголосним, тобто Голубь.
5. В українських прізвищах у суфіксах -ський, -цький с та ц м'які (і пишуться з м'яким знаком). Включені до російської номенклатури прізвищ, ці приголосні стають твердими і вимовляються як -скій, -цкій: Кобилянський (від назви місцевості Кобиляни) стає Кобылянский, Хмельницький (від назви села Хмельник) стає Хмельницкий. Прізвища, що закінчуються на -ець, зазвичай переходять у -ец, наприклад: Швець — Швец.
6. Українське тверде л перед приголосним вимовляється як губно-губний в, а іноді так і пишеться. Таке написання зазвичай зберігається у русифікованих прізвищах. Так, українське прізвище Товстоногий русифікується в Товстоногов, рідше в Толстоногов.
7. У загальнослов'янській мові звук [ф] був відсутній, а російською іншомовне ф іноді замінювалося на х. Українська мова (втім, як і білоруська) йде ще далі, і церковнослов'янське ф у деяких найпопулярніших хрестильних іменах замінюється на п або на х, або хв, або т. Так, наприклад, можна зустріти імена Пилип (рос. Филип), Опанас і Панас, рідше Танас (рос. Афанасий), Хома (рос. Фома), Юхим (рос. Ефим), Хведір (рос. Фёдор) та деякі інші. Українські прізвища російською мовою зазвичай зберігають народну форму: Пилипенко, Опанасенко, Панасюк, Хоменко, Хомицкий, Юхимчук, Хведько і т.д.

Як видно, правила русифікації застосовуються більш менш послідовно в різних категоріях форм. Чим ближче український тип прізвища до паралельного російського, тим послідовніше відбувається русифікація.

Нижче в артикулі українські прізвища наводяться у їхній русифікованій формі, крім тих випадків, які обумовлені окремо. Але форми, від яких походять, даються в українському написанні (правила вимови див. вище). Зазначимо також, що в українській мові прикметники жіночого роду закінчуються на -а, а не на -ая, як у російській, що, природно, відноситься і до прізвищ у формі прикметників. У русифікованій формі такі жіночі прізвища приймають російське закінчення -ая: українське прізвище Кобилянська русифікується в Кобылянская.

2. Прізвища, утворені від хрестильних імен

2.1. Прізвища з патронімічними суфіксами

Українські прізвища, як і російські, можуть бути утворені як від повної, так і зменшувальної форми хрестильного імені. Як уже вказувалося, основна відмінність між двома мовами полягає в тому, що в українській досить мало прізвищ, що відповідають переважному типу російських прізвищ на -ив/-ев. Споконвічні українські прізвища цього типу зустрічаються в основному в Західній Україні, а відповідно до правил української фонології, закінчення -ив/-ев зазвичай переходить у -ів, наприклад: Глібів, російський еквівалент - Глебов < Глеб.

Інші приклади:

Згідно з правилами української фонології голосний і, що сходить до о і ь, зберігається лише у закритому складі. Тому у всіх відмінках, крім називного, о та е відновлюються, род.в.:

Закінчення -ов/-ев може додаватися до оригінальних українських хрестильних імен. Такі утворення зазвичай вказують на русифікацію цих імен, наприклад:

І навпаки, російські прізвища на -ин можуть бути споконвічно українського походження, якщо вони утворені від безперечно українських хрестильних імен, наприклад: Хомин (рос. Фомин).

Тим не менш, у багатьох випадках важко визначити, чи є прізвище, що розглядається, українською або російською, наприклад:

Патронімічні прізвища на -ич та -ович/-евич типові для української номенклатури (російською не зустрічаються) і можуть бути утворені від повної чи зменшувальної форми хрестильного імені.

Прізвища на -ич, правда, скоріше ставляться до білоруського (див. Прізвища білоруського походження), ніж до українського ареалу. Приклади:

У деяких випадках такі прізвища утворені від хрестильних імен, що закінчуються на приголосну, що передбачає утворення більш типової форми на -ович/-евич.

Приклади прізвищ, похідних від повної (офіційної) чи народної форми:

Приклади прізвищ, похідних від зменшувальних форм:

Як і в білоруській та польській мовах, в українській мові у прізвищах на -ович/-евич наголос падає на передостанній склад.

2.2. Прізвища з непатронімічними суфіксами

Інші українські прізвища, утворені від хрестильних імен, є суфіксальними похідними без вказівки на патронім. Початкове значення суфікса зазвичай зменшувальне. Існує стільки типів прізвищ, скільки є суфіксальних похідних від хрестильних імен. В українській мові хрестильне ім'я саме по собі може виступати прізвищем, що є основною відмінністю української моделі від російської.

Найбільш типовий в українській моделі суфікс -енко, що утворює більшість прізвищ, похідних як від повних, так і зменшувальних форм хрестильних імен. Практично від будь-якого хрестильного імені можна утворити принаймні одне прізвище на -енко.

Приклади прізвищ на -енко (укр. -єнко/-енко), які мають як основу повну форму хрестильного імені:

Прізвищ на -енко, похідних від зменшувальних форм хрестильних імен, ще більше, ніж прізвищ, похідних від повних форм. Найчастіше вони утворені від зменшувальних форм на -ко; к перед -енко переходить у ч, і тоді прізвище закінчується на -ченко. Приклади:

Якщо суфіксу -ко передує с або ш, то к з'єднується з попередньою приголосною і дає звук щ, прізвище в цьому випадку отримує закінчення -щенко. Приклади:

Якщо зменшувальна форма закінчується на -х, то х переходить у ш, і прізвище отримує закінчення -шенко. Приклади:

Прізвища на -енко від зменшувальних форм з іншими закінченнями, але не з -ко або -х менш типові. Приклади:

У прізвищах на -енко наголос зазвичай падає на третій склад від кінця. Але в російській вимові існує тенденція зрушувати наголос на передостанній склад. Прізвища на -енко, русифіковані шляхом додавання наприкінці приголосного в, нетипові.

Такі форми часто зустрічаються у донських козаків, ареал яких межує з Україною. Наприклад:

Наголос зазвичай падає на передостанній склад.

Зменшувальні форми на -ко, від яких утворюються прізвища на -ченко, самі можуть використовуватися як прізвища. До форм на -ко, наведених у списку прізвищ на -ченко, -щенко, можна додати такі прізвища:

У прізвищах, що складаються з трьох і більше складів, наголос зазвичай співпадає з наголосом хрестильного імені, що лежить в основі. У русифікованих складних прізвищах наголос падає на кінцевий склад -ко, тоді як у споконвічно українських прізвищах цього типу кінцевий наголос зовсім необов'язковий.

Поширеним у Західній Україні типом прізвищ є прізвища на -ук, -юк. Цей суфікс спочатку позначав молодих людей, як правило, синів, а іноді учнів. Наприклад:

Якщо прізвище утворене від зменшуючого імені на -ко або -шко, то суфікс стає -чук або -щук:

Наголос завжди кінцевий.

Прізвища на -енко/-ченко/-щенко, -ко та -юк/-чук/-щук — це найпоширеніші українські прізвища, похідні від хрестильних імен. Однак, будь-яке похідне від хрестильного імені з будь-яким суфіксом може використовуватися як прізвище.

Найпоширенішими похідними від хрестильних імен є форми з ласкавим суфіксом -к, розширеним різними голосними, наприклад:

-ик/-чик:

Наголос падає на передостанній склад.

-як/-чак:

-ка:

-анко:

-онько:

-ечко:

Серед інших суфіксів типові:

-ец (укр. -ець):

-хно:

-ура/-юра:

-ас/-ась/-яс/-ясь:

-ус/-усь:

-ысь (укр. -ись):

-аш/-яш:

-ица (укр. -иця):

Цікаві й прізвища, що закінчуються на -ат/-ят. Цей суфікс відповідає родовому відмінку множини морфологічного типу іменників, що позначають дітей або молодняк тварин (‘теля’, род.в. одн. ‘теляти’, наз.в. множ. ‘телята’, род.в. множ. ‘телят’). Так, прізвище Максимят насправді означає 'один із (сім'ї) Максимят', початково 'син Максима'. У певному сенсі, це український аналог російського типу Фоминых, де -их/-ых є закінченням род.в. множ. прикметників. Приклади:

Прізвища на -ский/-цкий (укр. -ський/-цький) зазвичай походять від топонімів. Це стосується навіть прізвищ, що включають хрестильне ім'я, наприклад Андрієвський, походить від назви місцевості Андрієв або Андріївка, а не від хрестильного імені Андрій.

Однак ряд прізвищ на -ский/-цкий утворена безпосередньо від хрестильних імен. У більшості випадків це вторинне утворення від вже існуючого прізвища. У Західній та Центральній Україні суфікс -ський завжди сприймався прихильно, оскільки був тотожним польсько-литвинському суфіксу -ski/-cki, який за своєю природою асоціювався з благородним походженням. Часто практикувалося "упорядкування" звичайного прізвища "низького" походження шляхом додавання цього суфікса. Внаслідок цього процесу, ймовірно, виникли такі прізвища:

У цих прізвищах (як і у всіх на -ский/-цкий) наголос падає на передостанній склад, як у білоруській чи польській мові.

2.3. Повна форма хрестильного імені, що використовується як прізвище

Оскільки зменшувальна форма може використовуватися як прізвище без патронімічного суфікса, то не дивно, що і повні форми можуть виступати таким же чином. І все ж такі випадки рідкісні і трапляються лише у західних районах України. Приклади:

Прізвища Гаврило, Данило та Курыло пишуться також і з подвійним л: Гаврилло, Данилло, Курылло. Це рідкісне та цікаве явище полонізації (див. Прізвища польського походження).

2.4. Метронімічні прізвища

В українській мові відсоток метронімічних прізвищ вищий, ніж у російській. Звичайний суфікс у метронімічних прізвищах — -ин, тобто як і російських прізвищах цього типу. Якщо в основі українських метронімічних прізвищ лежить хрестильне ім'я, характерне для обох мов, деякі з них неможливо відрізнити від російських. Інші ж безпомилково визначаються як українські, наприклад:

Українські метронімічні прізвища можуть бути утворені таким самим способом і за допомогою тих самих суфіксів, що й прізвища, похідні від чоловічих хрестильних імен, що є їхньою особливістю. Однак такі метронімічні прізвища досить рідкісні. Наприклад:

-ич:

-ович/-евич:

-енко:

-ечко:

-юк:

-як/-ак:

Характерну групу метронімічних прізвищ становлять прізвища, похідні від імені матері, що саме є андронімом, тобто похідним від імені чоловіка. Якщо, наприклад, чоловіка звали Семко (зм. від Семен), то його дружину називали Семчиха, і тоді андрометронімічне прізвище буде закінчуватися на -ишин , з палаталізацією х > ш: Семчишин. Русифікована форма співпадає з оригіналом. Приклади:

Паралельні російські прізвища закінчуються на -ихин.

3. Прізвища, утворені від назв професій

3.1. Безсуфіксальні прізвища

На відміну від російської мови, українська назва професії часто стає прізвищем без додавання до неї ономастичного суфікса. Така практика знайшла свій відбиток у таких прізвищах, як Бондар — точний український еквівалент анг. Cooper, нім. Küfer або Böttcher, фр. Tonnelier, гол. Kuyper. Прикладів багато:

Культурно-економічний розвиток України тривалий час відбувався під впливом польсько-литвинського середовища, частиною якого воно було протягом багатьох століть. Цим пояснюється велика кількість польських слів в українській термінології інструментів, ремесел, сільського господарства та торгівлі. У свою чергу, багато цих термінів були просто запозичені поляками з німецької мови. В результаті, українські назви професій часто демонструють польське чи польсько-німецьке походження, наприклад:

Сучасні українські іменники на -ар, що позначають професію, мають тверде р у називному відмінку, який порівняно недавно розвинувся з м'якого. Це м'яке р зустрічається в непрямих відмінках: наз.в. бондар, род.в. бондаря, дал.в. бондареві і т.д. Виступаючи прізвищами, ці іменники зазвичай закінчуються на -арь, і це також звичайне закінчення русифікованої форми. Прізвища, що закінчуються на -ар, зазвичай білоруського походження, хоча це не завжди очевидно. Приклади:

Не всі назви професій українською мовою, що закінчуються -ар, польського чи польсько-німецького походження. Є й ряд споконвічних слів, наприклад:

У випадку, коли є російські еквіваленти з твердим р, виключаються форми з м'яким рь, наприклад:

Коли прізвища на -арь повністю переходять у російську ономастичну модель шляхом додавання патронімічного суфікса, то вони закінчуються на -арев, зазвичай з наголосом на -ев, наприклад:

Прізвище Кушнарёв пройшло додаткову стадію русифікації шляхом додавання суфікса -арёв: вихідне українське іменник, що означає професію — "кушне́р", тепер "кушнір" (пол. kuśnierz < нім. Kürschner).

3.2. Суфіксальні прізвища

Прізвища, утворені від назв професій, можуть також ономастичні суфікси. Патронімічні суфікси -ович/-евич та -ов/-ев зустрічаються рідко, наприклад: Пушкаревич, Рымаркевич. Суфікс -енко, навпаки, дуже поширений, наприклад:

У прізвищах, утворених від назв професій, суфікс -ко зустрічається рідко, а якщо й зустрічається, то лише у зменшувальних формах, таких, як:

У деяких випадках суфікс -ка був замінений на -ко так само, як і в прізвищах, похідних від прізвиськ:

З суфіксів, що залишилися, найпоширеніший -чук:

Інші суфікси вкрай рідкісні, наприклад -ик:

Необхідно згадати деякі андрометронімічні прізвища на -ишин:

4. Прізвища, утворені від географічних назв

4.1. Назви жителів тієї чи іншої місцевості, використані як прізвища

За загальною схемою української ономастики, назва мешканця міста та місцевості може бути використана як прізвище без додавання спеціального суфікса.

Для таких назв характерні різні суфікси. Найпоширеніший із них суфікс -ец (укр. -ець). Зазвичай він означає мешканця міста, наприклад:

Рідше назви на -ец означають мешканців регіону, як наприклад: Волинец, мешканець Волині; чи представника етносу: Мордовец.

Суфікс -чук/-щук зустрічається не дуже часто. Зазвичай він входить у назву мешканців регіону чи представника етнічної групи, як наприклад:

У виняткових випадках їм може бути оформлена назва мешканця міста:

Суфікс -ак, -як, -чак використовується для утворення прізвищ від назв регіонів чи етносів:

або, частіше, від менш точного позначення місцевості:

Суфікс -енко також зустрічається у прізвищах, похідних від назв місцевості, наприклад:

4.2. Прізвища у формі прикметників

Серед прізвищ, похідних від географічних назв, найчастіше зустрічаються прізвища, що закінчуються -ский/-цкий (укр. -ський/-цький), у формі відносного прикметника, утвореного від назви місцевості. Приклади:

Прізвища на -ский/-цкий, похідні від назв місцевості, становлять найдавніший фонд українських прізвищ — прізвища шляхти. На Правобережжі це найпопулярніший і найпоширеніший тип прізвищ. Це зумовлено значним відсотком шляхетського стану серед населення територій, що входили до складу ВКЛ, а згодом і Речі Посполитої.

Прізвища цього типу є споконвічними для великого культурно-історичного ареалу — вони є типовими для білоруської, польської та української мов. Отже, у багатьох випадках нелегко (а іноді й неможливо) встановити їхнє справжнє походження, особливо якщо прізвище не несе чітких фонетичних характеристик, властивих першій, другій або третій мові. Наприклад, русифіковане прізвище Бачинский може бути білоруського (Бачынскі), польського (Baczyński) або українського (Бачинський) походження. Навіть цілком "польське" прізвище Krzyżanowski, яке відповідає стереотипу, що склався в російському середовищі, може легко перейти в білоруське Крыжаноўскі або в українське Крижанівський. Всі ці варіанти можуть потім злитися в єдиній русифікованій формі Крижановский.

Є ймовірність, що не всі українські прізвища на -ський/-цький утворені від географічних назв. Таке русифіковане прізвище як Ивановский (укр. Іванівський), утворене від топоніма Іваново або Іванівка, могло також виникнути в результаті "облагородження" поширених прізвищ Іваненко або Іванюк. Таким чином, не завжди легко правильно встановити походження таких прізвищ. Виразно можна судити про топонімічний тип походження такого прізвища тільки в сукупності з інформацією про соціальний статус її власника, підкріплену дослідженнями його генеалогічного дерева.

Є ще одна, менш поширена група прізвищ у формі прикметників, похідних від назв місцевості. Зазвичай вони співвідносяться не до власне топонімів (як прізвища на -ский/-цкий), а з узагальненими географічними об'єктами, наприклад:

У цьому типі прізвищ часто використовується приставка за-, наприклад:

5. Прізвища, утворені від прізвиськ

5.1. Морфологічна модель

(I) Прізвища з типовими суфіксами

Українські прізвища, похідні від прізвиськ, будуються за тією ж суфіксальною моделлю, що й прізвища, похідні від хрестильних імен.

Патроніми на -ич, -ович/-евич менш поширені, ніж у похідних від хрестильних імен, але все ж і вони зустрічаються, наприклад:

Суфікс -ич:
Бабич < баба
Воронич < ворона
Зозулич < зозуля
Коротич < короткий
Смолич < смола
Суфікс -ович/-евич:
Баранович < баран
Вовкович, рус-но у Волкович < вовк
Завитневич < завити
Ижакевич < їжак
Калинович < калина
Комарович < комар
Людкевич < людко < людина
Некрашевич < некраш ‘не гарний’
Шашкевич, можливо, біл. походження

Суфікс -енко зустрічається так само часто, як у прізвищах, похідних від хрестильних імен:

Якщо основа перед суфіксом -енко закінчується на задньопіднебінний приголосний, відбуваються такі зміни: к, ц > ч; ск, шк > щ; г > ж; х > ш. Приклади:

Русифікація може бути досягнута шляхом додавання суфікса -ов до будь-якого прізвища на -енко, як і у прізвищах, похідних від хрестильних імен:

Також поширені прізвища на -ко. Якщо вони утворені від іменників, їх можна розглядати як зменшувальні форми:

Більш типові прізвища, похідні від прикметників:

Також типові прізвища, утворені від дієслів:

Кінцевий суфікс -ко витіснив суфікс -ка у деяких утвореннях жіночого роду, наприклад:

У більшості двоскладових прізвищ на -ко, особливо в русифікованій формі, наголос падає на закінчення.

В інших прізвищах воно співпадає із наголосом базового слова.

Майже всі суфікси, що використовуються у прізвищах, похідних від хрестильних імен, зустрічаються у прізвищах, утворених від прізвиськ. Найбільш типові з них:

-ак/-як:

-ук/-юк/-чук:

-ань:

-ан:

Подібно до прізвищ, похідних від хрестильних імен, існує невелика група прізвищ на -ат, які являють собою застиглу форму родового відмінка множини. Їхня морфологічна структура не до кінця зрозуміла через випадкове, не цілком з'ясовне, затвердження приголосного, що передує суфіксу -ат:

В українській мові розвинувся своєрідний тип іменників на -ій (рос. -ий), які також виступають прізвищами, відмінюються як іменники і в більшості випадків утворюються від дієслівної основи. Таким чином іменник набуває агентивного значення, наприклад:

В українських прізвищах зустрічається ціла ряд інших суфіксів. Але для прізвищ вони не такі типові, оскільки в основному використовуються для утворення номінальних іменників. По суті, ці номінальні іменники без змін використовуються як прізвища. З чисто ономастичного погляду такі прізвища слід віднести до безсуфіксальних, тому їх розглянемо нижче, у розділі семантики.

(II) Прізвища, утворені від складних слів

Характерною рисою української ономастики є суттєвий відсоток прізвищ, похідних від складних слів. Ці прізвища можуть виступати як із звичайними суфіксами -енко, -ко і т.д., так і без них.

Поширеним типом є поєднання прикметника (часто означає колір) і іменника, наприклад:

білий / рос. белый

червоний

чорний / рос. чёрный

рябий

сірий / рос. серый

жовтий

Інші приклади:

кривий

лихий

товстий

Типові композиції з чисельними або поєднання з приставками, що надають негативного значення:

Складні основи з дієсловом як другий елемент не дуже типові. Приклади:

Найдивовижніший, хоч і не найпоширеніший тип українського прізвища — це прізвище, побудоване за тією ж моделлю, що й англійське прізвище Shakespeare (Шекспір): дієслово у наказовому способі, за дієсловом іменник у називному відмінку, яке зазвичай є прямим доповненням до цього дієслова. Поєднання двох елементів, найчастіше несподіваних, а іноді й абсурдних, — свідчення неповторного українського гумору. Не дивно, що цей тип прізвищ завжди приваблював письменників та драматургів. Деякі прізвища зустрічаються у спотвореній формі та не мають сенсу. В українській мові наголос завжди падає на останній склад дієслова, а в русифікованих формах переходить на іменник. Приклади:

Цей тип прізвищ також трапляється з негативною приставкою:

(III) Прізвища у формі прикметників

Іншою характерною рисою української номенклатури є вільне використання як прізвищ прикметників та дієприкметників. Приклади:

5.2. Семантика

Українські прізвища, як і російські, відрізняються великою семантичною різноманітністю. Але українська мова, на відміну від російської, близька до деяких західноєвропейських мов тим, що безліч номінальних іменників та прикметників використовується як прізвища без будь-якого спеціального суфікса. У цьому плані українські прізвища можна порівняти з такими англійськими прізвищами, як Sparrow ‘Горобець’, Birch ‘Береза’, Foot ‘Нога’, Brown ‘Коричневий’, Strong ‘Сильний’ і т.ін. Втім, багато з наведених нижче прізвищ можна також вважати і білоруськими, у тому випадку, якщо вони утворені на базі загальної фонетики, як наприклад: Боцян – біл. Бацян, біл./укр. Жаба, Баран, Щупак – біл. Шчупак і т.д. Такі прізвища незалежно від їхніх структур можна розділити на семантичні групи, тобто в основі прізвищ лежать слова, які позначають:

1. соціальне положення:
   
   Атаманюк < атаман
   Бурлака ‘безземельний селянин’
   Гайдамака – український повстанець XVII-XVIII ст.ст.
   Дейнека – український козак XVII ст., озброєний кийом (палицею)
   Запорожец
   Каштелян
   Мещанчук ‘міщанин’
   Сердюк ‘охоронець гетьмана’
   Хорунжий
2. фізичні особливості людини:
   
   Бородай
   Бородавка
   Гаркуша ‘гаркавий’
   Горбач
   Ковтун
   Кудлай ‘кудлатий’
   Лобовик < лоб
   Мазепа ‘забруднений’
   Пелех
   Свыда ‘незрілий’
   Тулуб ‘тіло’
   Чуб
   Шульга ‘лівша’
3. особливості поведінки:
   
   Брехунец ‘балакун’
   Гроха ‘шумний’
   Дзюба ‘обжора’
   Зачепа ‘причепа’
   Мовчун
   Ремига ‘обачний’
   Ту́ркало ‘скучний, нудний’
4. птахів:
   
   Бузько ‘лелека’
   Галаган ‘індик’
   Воробец ‘горобець’
   Зозуля
   Качура ‘качка’
   Пивень ‘півень’
   Птуха ‘птах’
   Соловей
   Сорока
5. ссавців:
   
   Бугай
   Вовк, рус-но у Волк
   Кажан
   Теляк
   Цап
   Хомык ‘хом'як’
   Щур
6. риб, земноводних і т.д.:
   
   Вирозуб, спотвор. "веризуб" – вид риби
   Жаба
   Щупак
7. комах і т.д.:
   
   Буняк ‘джміль’
   Гнида
   Жук
   Комар
   Муха
   Червяк
8. рослини:
   
   Буряк
   Вишня
   Гречуха
   Дерево
   Квитка
   Лобода
   Падалка ‘опалий фрукт’
   Соломка
   Тополя
   Цибуля
   Чосник ‘часник’
   Шовкун ‘шовковиця’
9. продукти харчування та напої:
   
   Борщ
   Кисель
   Мандрыка ‘сирник’
   Проскура
   Самокиш
   Щерба
10. різні предмети:
    
    Бе́рло ‘скіпетр’
    Булавка
    Гребинка
    Дуда
    Ко́зуб ‘кошик’
    Коцюба ‘кочерга’
    Мотузка
    Мошняга ‘гаманець’
    Пидкова ‘підкова’
    Сковорода
    Сурма
    Тычина ‘тичина’
    Цюпа ‘будка’
    Чепига ‘чепіга’
    Шуст
11. абстрактні поняття — одна з особливостей українських прізвищ це співвіднесеність із безліччю абстрактних іменників:
    
    Баламута
    Думка
    Журба
    Зневага
    Казка
    Музыка
    Него́да
    Нудьга
    Турба
    Шкода

Підготував та переклав Ю. Личковський

Бібліографія

1. B.O. Unbegaun "Russian Surnames" Oxford University Press, London, 1972